Енергія на нулі, голова розколюється, долає хронічну втому, але сон не приносить полегшення – він поверховий. Неможливо зосередитися, забудькуватість починає лякати, з’являється необґрунтована тривожність і дратівливість, стимулів для роботи та причин для радості, здається, не залишилося… Знайома ситуація? У цьому випадку йдеться про астено-невротичний синдром. Що криється за цим терміном?
Ознаки астено-невротичного синдрому були описані ще у 2 столітті до н. Вважалося, що причиною цього захворювання є розлади у сфері підребер’я. Там, на думку давніх лікарів, є джерело хвороби. Насправді астено-невротичний синдром – не самостійне захворювання, а лише синдром, що супроводжує перебіг інших хвороб і виникає на тлі емоційного та фізичного виснаження.
Астено-невротичний синдром поєднує групу станів: неврастенію, хронічну втому, синдром емоційного вигоряння та депресивні розлади. Все це є не чим іншим як результатом монотонної роботи, що виснажує. До того ж, неврастенія часто супроводжується хронічним стресом, сильними душевними переживаннями. Її загальними симптомами є дратівливість, швидка стомлюваність, поганий сон, тиск у скронях, оперізуючий головний біль («каска неврастеника»), пітливість, прискорене серцебиття, порушення функції кишечника, позиви до сечовипускання. Розрізняють гіперстенічну (роздратовану) та гіпостенічну (депресивну) неврастенню.
Хронічна втома
Свою сучасну назву “синдром хронічної втоми” (СХУ) – захворювання отримало в США, в штаті Невада, після епідемії в 1984 році, де було зареєстровано 200 випадків даного захворювання. Хворі відчували депресію, погіршення настрою, м’язову слабкість. Американські фахівці довели, що у хворих на «синдром хронічної втоми» відбувається розлад регумеції центральної нервової системи, від роботи якої залежить пам’ять, працездатність, емоції чергування сну та неспання. Тобто ті ж функції, що порушуються у хворих на СХУ.
Симптоми:
втома, що не минає;
безсоння
головний біль;
збільшення лімфатичних вузлів, ломота у суглобах, різкі зміни ваги тіла, підвищення температури тіла до 37,3°С.
Синдром емоційного вигоряння
А на початку 70-х років ХХ століття психологи звернули увагу на цікавий факт: у деяких людей після кількох років роботи починав змінюватися стиль спілкування та поведінки. Проаналізувати цю ситуацію вони виявили особливу форму «хвороби стресу» — «хвороба спілкування». Американський психіатр описав феномен, який спостерігав у себе та своїх колег — нервове виснаження, втрату мотивації та бажання працювати, і назвав його «вигоряння персоналу».
Симптоми:
Фізичні: стомлюваність, поганий сон, пітливість, підвищений тиск;
Емоційні: песимізм, безпорадність, байдужість, дратівливість, тривога;
Поведінкові: бажання змінити вид діяльності, зловживання алкоголем;
Інтелектуальні: втрата почуття гумору, апатія;
Соціальні: втрата інтересу до відпочинку, захоплень, замкнутість.
Астено-невротичний синдром
Це захворювання, яке самостійно не минає. На тлі цієї проблеми може легко виникнути алкогольна та наркотична залежність, тривалий депресивний стан. Лікуванням цього стану займається невролог чи психотерапевт. Без ліків не обійтись, але рекомендується підбирати їх виключно разом із лікарем. Крім того, потрібна корекція способу життя, режиму.
Вегето-судинна дистонія та методи її лікування.